16 лютого 185 років з дня народження Мико́ли Семе́новича Лєско́ва (1831-1895) — російського письменника, журналіста. Його називали найбільш національним з письменників Росії, проте в його духовному формуванні вагому роль відіграла українська культура, яка стала близькою за вісім років київського життя.

      Микола Семенович Лєсков з'явився на світ (4) 16 лютого 1831 року, в невеликому селі Горохове Орловської губернії. Перші друковані розповіді письменника стали виходити в газетах і журналах з 1859 року. У 1864 році побачив світ перший роман Лєскова «Нікуди», в 1870 році вийшов роман «На ножах». Кращими творами письменниками, котрі принесли йому популярність, стали повісті «Леді Макбет Мценського повіту» (1865) і «Лівша» (1881). Прізвище героя останньої повісті — російського майстра, який зумів підкувати блоху — стало називним. Лєсков був добрим знавцем життя простого народу, як побутової, так і духовної. Лєсков легко стилізував свої твори під мову 18 століття, вважався майстром барвистих описів, але в той же час його твори повні вишуканої простоти, яка є ознакою великого письменницької майстерності. Коли йому було близько шістдесяти років, він захворів астмою і сильно страждав від її нападів. Помер Микола Семенович Лєсков (21 лютого) 5 березня 1895 року в Санкт-Петербурзі і був похований на Волковому кладовищі.